залюблений
ЗАЛЮБЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Сповнений любові: пристрасті до кого-небудь; закоханий. Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам'яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли в червні... (Коб., III, 1956, 10); - Панич, допевне, залюблені, що все такі задумані, - заговорила Пазя (Март., Тв., 1954, 231); // Захоплений, зачарований ким-, чим-небудь. У землі вогонь, у силу людських рук, У мудрість книг людських залюблений без міри. Навік затаврував він животіння сіре (Рильський, II, 1960, 302); Він був залюблений у коней, скільки себе пам'ятав (Смолич, Світанок., 1953, 175); Кузьмін непомітно для самого себе пригорнувся до цього залюбленого в поезію українця (Збан., Сеспель, 1961, 86); // Який виражає любов до кого чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь. Почимчикував за всіма й наш Михайлик з матінкою, не зводячи залюблених очей з того сивого та мудрого гуцула (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 168).
@ 3алюблений по вуха (без пам'яті і т. ін.) - дужє надзвичайно закоханий. - Сеньку, та чи знаєш ти, що той наш богатир.. по уха залюблений? (Фр., VII 1952, 189).
2. Який викликає любов, пристрасть до себе, захоплення, зачарування собою з боку кого-небудь. Найбільша письменникова радість, звичайно, то радість творчості. Радість залюбленої праці (Вас., IV, 196' 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | залюблений | залюблена | залюблене | залюблені |
Родовий | залюбленого | залюбленої | залюбленого | залюблених |
Давальний | залюбленому | залюбленій | залюбленому | залюбленим |
Знахідний | залюблений, залюбленого | залюблену | залюблене | залюблені, залюблених |
Орудний | залюбленим | залюбленою | залюбленим | залюбленими |
Місцевий | на/у залюбленому, залюбленім | на/у залюбленій | на/у залюбленому, залюбленім | на/у залюблених |