запевнювання
ЗАПЕВНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. заповнювати. Запевнювання Марусі, що панна «божевільно» кохає Костю, враз одкрили передо мною зовсім нові сторінки роману (Л. Янов., І, 1959, 446).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запевнювання | запевнювання |
Родовий | запевнювання | запевнювань |
Давальний | запевнюванню | запевнюванням |
Знахідний | запевнювання | запевнювання |
Орудний | запевнюванням | запевнюваннями |
Місцевий | на/у запевнюванні | на/у запевнюваннях |
Кличний | запевнювання | запевнювання |