заповзятися
ЗАПОВЗЯТИСЯ, візьмуся, візьмешся, док. 1. з інфін. Поставити собі за мету зробити що-небудь. - Як вони заповізьмуться нас скрутити, то ми й не дамось, бо й нас два, а Лесько третій, - сказав Яків і осміхнувся (Н.-Лев., IV, 1956, 95); Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчити всі його [скульптора] творчі задуми (Гончар, Південь, 1951, 118).
2. з інфін. і без додатка. Розпочати що-небудь робити, енергійно взятися за якусь справу. Якось, скориставшися з того, що в приміщенні, де мешкали охоронці, не було душі живої, він заповзявся перев'язувати свої болячки (Збан., Сеспель, 1961, 262); Чорніє свіжонасипана гребля. Попід нею.. гудуть трактори, бульдозери. Ото хлопці заповзялися! (Оров., Зел. повінь, 1961, 91); // на кого, проти кого, розм. Завзято діяти, намагаючись нашкодити кому-небудь. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? (Мушк., Чорний хліб, 1960, 162).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заповізьмуся | заповізьмемося |
2 особа | заповізьмешся | заповізьметеся |
3 особа | заповізьметься | заповізьмуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заповзявся | заповзялися |
Жіночий рід | заповзялася | |
Середній рід | заповзялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заповізьмімося | |
2 особа | заповізьмися | заповізьміться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заповзявшись |