заповідь
ЗАПОВІДЬ, і, ж. 1. рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. [Анзорге:] Тепер пани не вірують ні в бога, ні в чорта. Заповіді забули, кари не бояться (Л. Укр., IV, 1954, 220); У писаннях святих отців церкви шукав [Аркадій] витлумачення п'ятої заповіді божої (Вільде, Сестри.., 1958, 25).
2. перен. Суворе правило поведінки, неухильний обов'язок. «Хто не працює, той нехай не їсть», - ось практична заповідь соціалізму (Ленін, 26, 1951, 370); Заповіддю воїнської доблесті було - захищай товариша, грудьми закривай його (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заповідь | заповіді |
Родовий | заповіді | заповідей |
Давальний | заповіді | заповідям |
Знахідний | заповідь | заповіді |
Орудний | заповіддю | заповідями |
Місцевий | на/у заповіді | на/у заповідях |
Кличний | заповіде | заповіді |