запотілий
ЗАПОТІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запотіти. -Добрий день панству! - додав [каштан], обертаючися до товариства, хоч не міг нікого розпізнати через запотілі окуляри (Фр., VI, 1951, 409); Підлітки пообліплювали всі вікна, ..туляться розплюснутими носами до запотілих шибок, тільки ахкають та попискують (Кучер, Трудна любов, 1960, 156); Біля чайної.. запотілий від тривалої ходьби Кифір, ніяково уникаючи поглядом очей Параски, промовив: - Зажди тут трохи... (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 273).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запотілий | запотіла | запотіле | запотілі |
Родовий | запотілого | запотілої | запотілого | запотілих |
Давальний | запотілому | запотілій | запотілому | запотілим |
Знахідний | запотілий, запотілого | запотілу | запотіле | запотілі, запотілих |
Орудний | запотілим | запотілою | запотілим | запотілими |
Місцевий | на/у запотілому, запотілім | на/у запотілій | на/у запотілому, запотілім | на/у запотілих |