заприсягати
ЗАПРИСЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПРИСЯГТИ і ЗАПРИСЯГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. заприсяг, ла, ло і заприсягнув, нула, ло; док. 1. неперех. Давати присягу; присягати. Ходім туди, де в клечанні, в цвітизні, В священній тиші бойових знамен, Бійці заприсягатимуть Вітчизні - Героям праці, зброї і пісень (Вирган, Квіт. береги, 1950, 79); Під'їхав і лікар; заприсягли і поняті (Кв.-Осн., II, 1956, 417).
2. неперех. Те саме, що заприсягатися 1. І над ним [комсомольцем] клялися хлопці і дівчата, І діди, і діти - кожен заприсяг: Не ходити більше зрадникам в Карпатах (Павл., Бистрина, 1959, 94); Сто тисяч голів шляхетських за голову Ганджі віддасте мені, ляхи! -заприсягнув [Богун] перед усім світом (Кач., II, 1958, 443); [Іван:] То ти не винна? [Xимка:] Чим хоч заприсягну (Мирний, V, 1955, 245).
3. перех., діал. Підтверджувати присягою. Сам я був при тім, то можу вам напевно сказати і кожде слово заприсягнути (Фр., II, 1950, 46).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заприсягаю | заприсягаємо |
2 особа | заприсягаєш | заприсягаєте |
3 особа | заприсягає | заприсягають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заприсягатиму | заприсягатимемо |
2 особа | заприсягатимеш | заприсягатимете |
3 особа | заприсягатиме | заприсягатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заприсягав | заприсягали |
Жіночий рід | заприсягала | |
Середній рід | заприсягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заприсягаймо | |
2 особа | заприсягай | заприсягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заприсягаючи | |
Минулий час | заприсягавши |