запрохування
ЗАПРОХУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. запрохувати. Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скілько раз запрохувала її до себе, та хитра Параска то сим, то тим візьме та й одверне запрохування (Мирний, IV, 1955, 69); Веде [Хуса] Публія за руку до порога світлиці, на порозі випускає руку, вклоняється й пропускає гостя наперед, роблячи руками рухи люб'язного запрохування (Л. Укр., III, 1952, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запрохування | запрохування |
Родовий | запрохування | запрохувань |
Давальний | запрохуванню | запрохуванням |
Знахідний | запрохування | запрохування |
Орудний | запрохуванням | запрохуваннями |
Місцевий | на/у запрохуванні | на/у запрохуваннях |
Кличний | запрохування | запрохування |