заручатися
ЗАРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАРУЧИТИСЯ, учуся, учишся, док. 1. Ставати нареченою або нареченим. [Горпина Корніївна:] Нащо ти топтав до неї стежку, нащо заручався, коли ти не думав її брати? (Н.-Лев., II, 1956, 526); [Виборний:] Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш - він заручився (Котл., II, 1953, 28); Ти була гідна дружина тому, з ким навік заручилась (Л. Укр., IV, 1954, 284); [Тарас:] Раніше, ніж рушати за кордон, я мушу заручитись (Голов., Драми, 1958, 61).
2. тільки док., чим. Наперед забезпечити собі чию-небудь підтримку, згоду і т. ін. Тут ніхто не докорятиме його «хлопською» вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручаюся | заручаємося |
2 особа | заручаєшся | заручаєтеся |
3 особа | заручається | заручаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручатимуся | заручатимемося |
2 особа | заручатимешся | заручатиметеся |
3 особа | заручатиметься | заручатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заручався | заручалися |
Жіночий рід | заручалася | |
Середній рід | заручалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручаймося | |
2 особа | заручайся | заручайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заручаючись | |
Минулий час | заручавшись |