заціджувати
ЗАЦІДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАЦІДИТИ, іджу, ідиш, док., перех. і неперех., вульг. З силою ударяти кого-небудь, у щось. Одному [ворогові] в зуби заціджував [Мамай] дерев'яним тупим кінцем [ратища], гостряком списа проштрикував другого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389); Карпо, як стріла, знявся і зацідив у вухо першого хлопця (Мирний, І, 1954, 250); [Петро:] А мені хочеться Соломона зацідить. Ух, сверблять руки! (К.-Карий. II, 1960, 226).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заціджую | заціджуємо |
2 особа | заціджуєш | заціджуєте |
3 особа | заціджує | заціджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заціджуватиму | заціджуватимемо |
2 особа | заціджуватимеш | заціджуватимете |
3 особа | заціджуватиме | заціджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заціджував | заціджували |
Жіночий рід | заціджувала | |
Середній рід | заціджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заціджуймо | |
2 особа | заціджуй | заціджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заціджуючи | |
Минулий час | заціджувавши |