зачастити
ЗАЧАСТИТИ, ащу, астиш, док. 1. Почати часто ходити куди-небудь. Та й зачастив же [Семен Іванович]! Що в бога день, покінча своє діло, справить що треба та, не оглядаючись,- на Ганчарівку (Кв.-Осн., II, 1956, 327); Марія зачастила ходити до Дмитра на спільну конюшню і допомагала поратися біля коней (Чорн., Потік.., 1956, 297).
2. Стати частішим. Зачастили раптом зливи,- Попливло з луки сінце... (Воскр., З перцем!, 1957, 18).
3. Почати швидше рухатися. - Грай, баяне! - В колі дрібно зачастили чобітки (Гонч., Вибр., 1959, 362);// Почати говорити або вимовляти що-небудь часто і швидко. То Михайло скрикне: «рій!»,- а Мелася за ним, як у дзвоники перебиває: «рій-рій! рій-рій!», то знов Мелася зачастить: «летить-летить, летить-летить!», а Михайло біжить вивіряти, чи правда (Вовчок, І, 1955, 339).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачащу | зачастимо |
2 особа | зачастиш | зачастите |
3 особа | зачастить | зачастять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зачастив | зачастили |
Жіночий рід | зачастила | |
Середній рід | зачастило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачастімо | |
2 особа | зачасти | зачастіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зачастивши |