зачуватися
ЗАЧУВАТИСЯ, ається, недок., ЗАЧУТИСЯ, ується, док., розм. 1. Ставати чутним, звучати; чутися, вчуватися.- Що то не зачувається отак у таких хвилинах [самотності й тиші], мій сину, що то не зачувається! - сказала протяжно стара мати й похитала головою (Коб., II, 1956, 297); Трохи згодом зачулася метелиця. Спершу повагом, а далі дрібніше та дрібніше, поки не перейшла на козачок (Мирний, III, 1954, 203); Коли всіх обшукали, а вагон закрили на залізні прогоничі, за ворітьми зачувся такий плач, такий лемент - серце від них могло розірватися (Мур., Бук. повість, 1959, 176); Тепер я зрозумів, що потаємні сили І затамовані бурхливі голоси, Як зимова вода, під кригою струмили, Лише чекаючи весняної яси, Щоб повінню залить болота і долини, Коли зачується ячання лебедине (Рильський, Поеми, 1957, 266).
2. безос., рідко. Ставати відчутним, здаватися. Їй не зачувалось, що вона йде усе нижче та нижче [запустила господарство]; а хоч коли й шаснула їй по душі така думка,- вона на неї рукою навіки махнула (Вовчок, І, 1955, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачуваюся | зачуваємося |
2 особа | зачуваєшся | зачуваєтеся |
3 особа | зачувається | зачуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачуватимуся | зачуватимемося |
2 особа | зачуватимешся | зачуватиметеся |
3 особа | зачуватиметься | зачуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зачувався | зачувалися |
Жіночий рід | зачувалася | |
Середній рід | зачувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачуваймося | |
2 особа | зачувайся | зачувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зачуваючись | |
Минулий час | зачувавшись |