збиточний
ЗБИТОЧНИЙ, ЗБИТОШНИЙ, а, е, розм. 1. Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. Старого Авдюка раптом затрясла лють. Все, що довго носив у серці на зарозумілого, збитошчого сусіда, повалило зараз з нього наверх, як вода крізь прорвану греблю (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 371).
2. Пустотливий. [Завада:] От збиточна дівчина! Двері заперла і не озивається! (Фр., IX, 1952, 356); З-за хрещатих листочків уже голубів ніжний цвіт барвінку, сміявся, як збиточне дитя з-за маминого подолка (Іваничук, На краю.., 1960, 136); * Образно. Хлоп'я підіймає голову до вікна, ..а збитошний місяць прямо на ряднину перекинув це саме вікно (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 126); // Який виражає лукавство. - Як вам подобається пан Вронський? - Панна Стася зробила збиточну міну і у відповідь спитала Мадьярку: - А вам, бабусю, як? (Мак., Вибр., 1954, 121); В нього збитошне, веснянкувате лице (Козл., Ю. Крук, 1950, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збиточний | збиточна | збиточне | збиточні |
Родовий | збиточного | збиточної | збиточного | збиточних |
Давальний | збиточному | збиточній | збиточному | збиточним |
Знахідний | збиточний, збиточного | збиточну | збиточне | збиточні, збиточних |
Орудний | збиточним | збиточною | збиточним | збиточними |
Місцевий | на/у збиточному, збиточнім | на/у збиточній | на/у збиточному, збиточнім | на/у збиточних |