зв'ялений
ЗВ'ЯЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зв'ялити. Подихом стужі зв'ялені квіти відживають від променів сонячних (У. Кравч., Вибр., 1958, 398); Постами й працею зв'ялені лиця, Зів'яли груди і запав живіт, Але по всьому видно, що дівиця Безчасно згасла, наче маків цвіт (Фр., XIII, 1954, 301).
2. у знач. прикм. В'ялий, сухий. Степ мов палав під тим світом, зв'ялена трава хилилася додолу (Мирний, IV, 1955, 20); * Образно. Його кучерява, темної міді борода.. вперлася в білу сорочку; зв'ялений чуб спадав набік, навскіс розсікаючи високе чоло (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 675).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зв'ялений | зв'ялена | зв'ялене | зв'ялені |
Родовий | зв'яленого | зв'яленої | зв'яленого | зв'ялених |
Давальний | зв'яленому | зв'яленій | зв'яленому | зв'яленим |
Знахідний | зв'ялений, зв'яленого | зв'ялену | зв'ялене | зв'ялені, зв'ялених |
Орудний | зв'яленим | зв'яленою | зв'яленим | зв'яленими |
Місцевий | на/у зв'яленому, зв'яленім | на/у зв'яленій | на/у зв'яленому, зв'яленім | на/у зв'ялених |