звершувати
ЗВЕРШУВАТИ, ую, уєш і ЗВЕРШАТИ, аю, аєш, недок., ЗВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех., книжн. Робити великої ваги справу, здійснювати що-небудь важливе, значне. Те покоління, рівнобіжне з політичним переворотом у Франції, звершувало духовний, теоретичний, філософічний переворот (Фр., XVI, 1955, 45); Цій землі ярма не знати, і цвісти навіки, І творити, і звершати подвиги великі (Дума про О. Нечая, 1938, 27); Щодня будь готовий свій подвиг звершити (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 256).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звершую | звершуємо |
2 особа | звершуєш | звершуєте |
3 особа | звершує | звершують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звершуватиму | звершуватимемо |
2 особа | звершуватимеш | звершуватимете |
3 особа | звершуватиме | звершуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звершував | звершували |
Жіночий рід | звершувала | |
Середній рід | звершувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звершуймо | |
2 особа | звершуй | звершуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звершуючи | |
Минулий час | звершувавши |