звинувачений
ЗВИНУВАЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звинуватити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звинувачений | звинувачена | звинувачене | звинувачені |
Родовий | звинуваченого | звинуваченої | звинуваченого | звинувачених |
Давальний | звинуваченому | звинуваченій | звинуваченому | звинуваченим |
Знахідний | звинувачений, звинуваченого | звинувачену | звинувачене | звинувачені, звинувачених |
Орудний | звинуваченим | звинуваченою | звинуваченим | звинуваченими |
Місцевий | на/у звинуваченому, звинуваченім | на/у звинуваченій | на/у звинуваченому, звинуваченім | на/у звинувачених |