зеніт
ЗЕНІТ, у, ч. 1. Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача. Хоч сонце ще не досягло зеніту, але пекло немилосердно (Руд., Остання шабля, 1959, 415); Небо і небо над ними. В зеніті незаймано чисте, а нижче по обріях - буре, сухе, тривожно скаламучене (Гончар, Таврія.., 1957, 417); Темна грозова хмара могутніми ривками посувалась до зеніту (Кол., Терен.., 1959, 30).
2. перен. Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр., VI, 1951, 165); В натхненній праці, В зеніті слави Рости нам, юним, І молодіти (Бойко, Про 17 літ, 1958, 22); Основна маса женців в зеніт спеки піде на відпочинок (Ле, В снопі.., 1960, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зеніт | зеніти |
Родовий | зеніту | зенітів |
Давальний | зенітові, зеніту | зенітам |
Знахідний | зеніт | зеніти |
Орудний | зенітом | зенітами |
Місцевий | на/у зеніті | на/у зенітах |
Кличний | зеніте | зеніти |