змертвілий
ЗМЕРТВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змертвіти. Серед змертвілих від страху жінок, розгублених, беззбройних чоловіків, захриплих від крику дітей я не міг ні озирнутись, ні відскочити кудись вбік (Мур., Бук. повість, 1959, 223); // у знач. прикм. Він ледве встиг вправити [в кулемет] нову стрічку, як зразу ж схопився за груди і мляво почав сідати. Дівчина від несподіванки розгубилася.. Переляканими, повними жаху очима дивилася вона на змертвіле тіло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 54); - Мічман? - вигукнув він вдруге, приглядаючись до змертвілого обличчя боцмана.- Ти поранений?.. (Ткач, Жди.., 1959, 22); Турбай наступив ногою на змертвілу, повалену деревину, що колись була сестрою отих лісових красунь (Руд., Остання шабля, 1959, 259); Село.. здалося йому змертвілим, безлюдним (Жур., До них іде.., 1952, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змертвілий | змертвіла | змертвіле | змертвілі |
Родовий | змертвілого | змертвілої | змертвілого | змертвілих |
Давальний | змертвілому | змертвілій | змертвілому | змертвілим |
Знахідний | змертвілий, змертвілого | змертвілу | змертвіле | змертвілі, змертвілих |
Орудний | змертвілим | змертвілою | змертвілим | змертвілими |
Місцевий | на/у змертвілому, змертвілім | на/у змертвілій | на/у змертвілому, змертвілім | на/у змертвілих |