змірковувати
ЗМІРКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМІРКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. 1. Додумуватися, догадуватися, розмірковуючи над чимось. В першу хвилину Оля ладна втекти, але миттю змірковує, що такий вчинок був би нерозсудливим і некорисним для неї (Вільде, Сестри.., 1958, 531); Русевич зміркував, що криком нічого Каргатові не доведеш (Шовк., Інженери, 1956, 185); // Думати, міркувати над чим-небудь, обдумувати щось. Молодець ходив по бережку. Він не швидко йшов - змірковував (Перв., Слов. балади, 1946, 42); [Бекер:] Ми вже добре зміркували справу: раз, два, три, та вже й в будинку (Л. Укр., IV, 1954, 254); Комісар спитав тихо: - Добре зміркував, не злякався? (Ю. Янов., І, 1954, 55).
2. тільки док., діал. Зрозуміти. - І чого ж він так ненавидить мене? - Хто його зміркує? (Фр., VII, 1954, 72); - Звідки вітер? - допитувався Остап. Але й це нелегко було зміркувати. В плавнях було тихо, як у лісі (Коцюб., І, 1955, 359).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змірковую | змірковуємо |
2 особа | змірковуєш | змірковуєте |
3 особа | змірковує | змірковують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змірковуватиму | змірковуватимемо |
2 особа | змірковуватимеш | змірковуватимете |
3 особа | змірковуватиме | змірковуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змірковував | змірковували |
Жіночий рід | змірковувала | |
Середній рід | змірковувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змірковуймо | |
2 особа | змірковуй | змірковуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змірковуючи | |
Минулий час | змірковувавши |