знатність
ЗНАТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до знатний 3. Дім Вальтера Штрайбеля славився тут І знатністю роду, й багатством худоби... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295); Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва: заміщення державних посад відповідно до знатності походження й попереднього службового становища (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знатність | знатності |
Родовий | знатності, знатности | знатностей |
Давальний | знатності | знатностям |
Знахідний | знатність | знатності |
Орудний | знатністю | знатностями |
Місцевий | на/у знатності | на/у знатностях |
Кличний | знатносте | знатності |