зніяковілий
ЗНІЯКОВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зніяковіти. Радісний Софійчин вигук зустрів здивованого й зніяковілого перед гуртом молоді хлопця (Сміл., Зустрічі, 1936, 54).
2. у знач. прикм. Який відчуває ніяковість; збентежений, засоромлений. Зніяковілий боєць топтався в дівочому крузі, проказував звичні слова, втішав як міг дівчат (Горд., Сильніше смерті, 1946, 6); Переглядаючись між собою, вслід за господарями пішли зніяковілі і нечастовані гості (Збан., Переджнив'я, 1955, 215); //Який виражає, виявляє ніяковість, збентеження, засоромленість. Гість підвів погляд на Ніну, що стояла серед хати у зніяковілій позі, з опущеними руками й міцно стиснутими устами (Добр., Тече річка.., 1961, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зніяковілий | зніяковіла | зніяковіле | зніяковілі |
Родовий | зніяковілого | зніяковілої | зніяковілого | зніяковілих |
Давальний | зніяковілому | зніяковілій | зніяковілому | зніяковілим |
Знахідний | зніяковілий, зніяковілого | зніяковілу | зніяковіле | зніяковілі, зніяковілих |
Орудний | зніяковілим | зніяковілою | зніяковілим | зніяковілими |
Місцевий | на/у зніяковілому, зніяковілім | на/у зніяковілій | на/у зніяковілому, зніяковілім | на/у зніяковілих |
зніяковіти
ЗНІЯКОВІТИ, зніяковію, зніяковієш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися. Настя зовсім зніяковіла і, ховаючи очі, смикала косу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Читач при живій зустрічі може зніяковіти, в листі ж він завжди сміливий, завжди щирий до краю (Смолич, Розм. з чит., 1953, 101); Саме тієї хвилини ввійшов Ковальчук, і я помітив, що Андрієвський раптом осікся, зніяковів (Жур., Опов., 1956, 132); // Виявити, виразити ніяковість, збентеження, засоромленість. - Ви ще спите? - зніяковів був голос. - Пробачте, я не знав. Другий гудок уже прогув, я й подумав... (Шовк., Інженери, 1956, 8); В молодиці спочатку зніяковіло, а потім позлішало обличчя (Стельмах, II, 1962, 102).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зніяковію | зніяковіємо |
2 особа | зніяковієш | зніяковієте |
3 особа | зніяковіє | зніяковіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зніяковів | зніяковіли |
Жіночий рід | зніяковіла | |
Середній рід | зніяковіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зніяковіймо | |
2 особа | зніяковій | зніяковійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зніяковівши |