зозулька
ЗОЗУЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до зозуля. Зозулька.. закувала сива та маленька (Коцюб., II, 1955, 315); Скільки жити ще нашій любові, Кукувала зозулька мила, Шелестіли нам трави шовкові, Конюшина постіль стелила (Забашта, Пісня.., 1961, 87); * У порівн. Гриць тихесенько свиснув. Дівчина стрепенулась, як сива зозулька (Вовчок, І, 1955, 38).
2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. - Здоровенька була, дівчино,- промовила [бабуся] до мене.- Просимо на вечерю, зозулько! (Вовчок, І, 1955, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зозулька | зозульки |
Родовий | зозульки | зозульок |
Давальний | зозульці | зозулькам |
Знахідний | зозульку | зозульок |
Орудний | зозулькою | зозульками |
Місцевий | на/у зозульці | на/у зозульках |
Кличний | зозулько | зозульки |