зорати
ЗОРАТИ див. зорювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорю | зоремо |
2 особа | зореш | зорете |
3 особа | зоре | зоруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зорав | зорали |
Жіночий рід | зорала | |
Середній рід | зорало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорімо | |
2 особа | зори | зоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зоравши |
зорити
ЗОРИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. Тесля.. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить (Л. Укр., І, 1951, 444); Тоймі все стоїть, усе зорить у далечінь (Шиян, Переможці, 1950, 5).
2. за ким - чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь. [Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною, певно, догадується (Кроп., V, 1959, 473); Де-не-де на могилах [у степу] майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем (Панч, Гомон. Україна, 1954 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорю | зоримо |
2 особа | зориш | зорите |
3 особа | зорить | зорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зоритиму | зоритимемо |
2 особа | зоритимеш | зоритимете |
3 особа | зоритиме | зоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зорив | зорили |
Жіночий рід | зорила | |
Середній рід | зорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорімо | |
2 особа | зори | зоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зорячи | |
Минулий час | зоривши |