квитатися
КВИТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Відплачувати, відомщати комусь за що-небудь. На світанні звичайно ходили [повстанці] «на роботу». Квиталися з ким або ж за контрибуцію з селян, або ж за пошматовану спину чиюсь (Головко, І, 1957, 76); Олександрі, мабуть, Зайчиків жарт сподобався, бо молодиця без усякого бажання квитатися легенько ущипнула: - Ну, ну, рудуватий! (Логв., Літа.., 1960, 178).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квитаюся | квитаємося |
2 особа | квитаєшся | квитаєтеся |
3 особа | квитається | квитаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квитатимуся | квитатимемося |
2 особа | квитатимешся | квитатиметеся |
3 особа | квитатиметься | квитатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квитався | квиталися |
Жіночий рід | квиталася | |
Середній рід | квиталося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квитаймося | |
2 особа | квитайся | квитайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | квитаючись | |
Минулий час | квитавшись |