кендзюцу
КЕНДЗЮЦУ, невідм., с. Яронське мистецтво володіння мечем; зародилося близько 1 200 років тому з появою класу воїнів; на відміну від кендо, бойового шляху, що робить упор на виховання духу, в кендзюцу замість “до” (шлях) на перше мысце ставиться “дзюцу” (мистецтво); і акцент робиться саме на майстерність володіння зброєю, у той час як виховання характеру є важливою, проте супутньою дисципліною; як правило тренування в кендзюцу проводяться з використанням дерев'яних моделей мечів (боккенів); найпоширенішим видом тренування є виконання ката, форм, у яких зашифровані бойові ситуації; шляхом багатьох тисяч повторень ката володіння мечем засвоювалося на рівні рефлексів, що дозволяло фехтувальникові боротися, не замислюючись.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кендзюцу | |
Родовий | кендзюцу | |
Давальний | кендзюцу | |
Знахідний | кендзюцу | |
Орудний | кендзюцу | |
Місцевий | на/у кендзюцу | |
Кличний | кендзюцу |