козівник
КОЗІВНИК, а, ч. Фахівець із козівництва.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козівник | козівники |
Родовий | козівника | козівників |
Давальний | козівникові, козівнику | козівникам |
Знахідний | козівника | козівників |
Орудний | козівником | козівниками |
Місцевий | на/у козівнику, козівникові | на/у козівниках |
Кличний | козівнику | козівники |