комітент
КОМІТЕНТ, а, ч., спец. Той, хто доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо). На підставі договору комісії одна особа (комісіонер) зобов'язується з доручення другої особи (комітента) за винагороду укласти один або кілька правочинів від свого імені, але коштом комітента (Цив. кодекс УРСР, 1950, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комітент | комітенти |
Родовий | комітента | комітентів |
Давальний | комітентові, комітенту | комітентам |
Знахідний | комітент, комітента | комітенти, комітентів |
Орудний | комітентом | комітентами |
Місцевий | на/у комітенті | на/у комітентах |
Кличний | комітенте | комітенти |