контингент
КОНТИНГЕНТ, у, ч., книжн. 1. Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (Фр., VI, 1951, 440); Більше половини контингенту вузу становитимуть студенти заочного й вечірнього відділів (Рад. Укр., 12.УІІІ 1959, 3).
2. Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма. Рада Міністрів СРСР.. визначає щорічні контингенти громадян, які підлягають призову на дійсну військову службу (Конст. СРСР, 1963, 15); Контингент завезення товарів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | контингент | контингенти |
Родовий | контингенту | контингентів |
Давальний | контингентові, контингенту | контингентам |
Знахідний | контингент | контингенти |
Орудний | контингентом | контингентами |
Місцевий | на/у контингенті | на/у контингентах |
Кличний | контингенте | контингенти |