королювання
КОРОЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. королювати. Він і уві сні бачить королювання (Ле, Україна, 1940, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | королювання | королювання |
Родовий | королювання | королювань |
Давальний | королюванню | королюванням |
Знахідний | королювання | королювання |
Орудний | королюванням | королюваннями |
Місцевий | на/у королюванні | на/у королюваннях |
Кличний | королювання | королювання |