королювати
КОРОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148).
2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над.. німою француженкою (Н.-Лев., III, 1956, 247).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | королюю | королюємо |
2 особа | королюєш | королюєте |
3 особа | королює | королюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | королюватиму | королюватимемо |
2 особа | королюватимеш | королюватимете |
3 особа | королюватиме | королюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | королював | королювали |
Жіночий рід | королювала | |
Середній рід | королювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | королюймо | |
2 особа | королюй | королюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | королюючи | |
Минулий час | королювавши |