кочет
КОЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (Н.-Лев., II, 1956, 227); Весла без діла лежали в кочетах, бо посудину несло водою і без того надто хутко (Панч, Гомон. Україна, 1954, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кочет | кочети |
Родовий | кочета | кочетів |
Давальний | кочетові, кочету | кочетам |
Знахідний | кочет | кочети |
Орудний | кочетом | кочетами |
Місцевий | на/у кочеті | на/у кочетах |
Кличний | кочете | кочети |