кренгельс
КРЕНГЕЛЬС, -а, ч. Кільце, звите з розпущеного на пасма тросу; кренгельси заміняють стропи, вправляються у шкаторини вітрил для ув'язування шпрюйтів, накладаються на брам-стеньги під брам-такелаж.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кренгельс | кренгельси |
Родовий | кренгельса | кренгельсів |
Давальний | кренгельсові, кренгельсу | кренгельсам |
Знахідний | кренгельс | кренгельси |
Орудний | кренгельсом | кренгельсами |
Місцевий | на/у кренгельсі | на/у кренгельсах |
Кличний | кренгельсе | кренгельси |