кудовчитися
КУДОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал. Вовтузитися (у 1 знач.). Дядько Марко ще кудовчився у постелі, коли Надія вскочила до його конторки (Баш, Надія, 1960, 141); Завелася сварка. Взагалі тепер Микитка та Наталка зробилися жваві, гострі, як горобці, що на вулиці в смітті кудовчаться (Григ., Вибр., 1959, 415).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кудовчуся | кудовчимося |
2 особа | кудовчишся | кудовчитеся |
3 особа | кудовчиться | кудовчаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кудовчитимуся | кудовчитимемося |
2 особа | кудовчитимешся | кудовчитиметеся |
3 особа | кудовчитиметься | кудовчитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кудовчився | кудовчилися |
Жіночий рід | кудовчилася | |
Середній рід | кудовчилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кудовчмося | |
2 особа | кудовчся | кудовчтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кудовчачись | |
Минулий час | кудовчившись |