купчиха
КУПЧИХА, и, ж. 1. Жін. до купець. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Мирний, IV, 1955, 31); Тут чекала її ще немила несподіванка, бо хоч знала, що кошичок коштує десять крейцерів, то купчиха заціпила п'ятнадцять (Кобр., Вибр., 1954, 72).
2. Жінка з купецького стану, дружина купця. Удова-купчиха прийняла її наостанку за хліб та одежу (Мирний, III, 1954, 20); До вікон влипши, наставляють вуха купці й купчихи, панни й паничі (Бажан, Вибр., 1940, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | купчиха | купчихи |
Родовий | купчихи | купчих |
Давальний | купчисі | купчихам |
Знахідний | купчиху | купчих |
Орудний | купчихою | купчихами |
Місцевий | на/у купчисі | на/у купчихах |
Кличний | купчихо | купчихи |