курець
КУРЕЦЬ, рця, ч. і ж. Той, хто курить (див. курити1 1), має звичку курити. Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все, що розвеселяє серце пристрасного курця (Фр., VI, 1951, 204); Дехкани по черзі смоктали чилім, старанно видмухуючи дим, втягнутий в очеретину попереднім курцем (Ле, Міжгір'я, 1953, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | курець | курці |
Родовий | курця | курців |
Давальний | курцеві, курцю | курцям |
Знахідний | курця | курців |
Орудний | курцем | курцями |
Місцевий | на/у курці | на/у курцях |
Кличний | курцю | курці |