кучматий
КУЧМАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що кошлатий. Денис, повернувши кучмату голову до тепла, спить на кожусі (Тют., Вир, 1964, 15); З-за рогу, заступаючи кучматою шапкою сріблясту підківку місяця, показується чоловіча постать у кожусі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 285); * Образно, їх [верби] восени пообрубували, і тепер із їх кучматих голів виростали нові тонкі паростки (Гжицький, Чорне озеро, 1961,25); // З кошлатим волоссям. Щербина, бувало, обдурював.. і кучматих румунських циган-переводчиків, які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (Стельмах, І, 1962, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кучматий | кучмата | кучмате | кучматі |
Родовий | кучматого | кучматої | кучматого | кучматих |
Давальний | кучматому | кучматій | кучматому | кучматим |
Знахідний | кучматий, кучматого | кучмату | кучмате | кучматі, кучматих |
Орудний | кучматим | кучматою | кучматим | кучматими |
Місцевий | на/у кучматому, кучматім | на/у кучматій | на/у кучматому, кучматім | на/у кучматих |