легітимація
ЛЕГІТИМАЦІЯ, ї, ж., юр. Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження; // Документ, який підтверджує це право або повноваження. План був дуже нескладний: хутенько дістати від воєводи легітимацію перебування в Польщі та мандрувати до Варшави (Досв., Вибр., 1959, 97); Щоб у гори, де ліс сплавляють, пройти, треба було виправити легітимацію (Мур., Бук. повість, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | легітимація | легітимації |
Родовий | легітимації | легітимацій |
Давальний | легітимації | легітимаціям |
Знахідний | легітимацію | легітимації |
Орудний | легітимацією | легітимаціями |
Місцевий | на/у легітимації | на/у легітимаціях |
Кличний | легітимаціє | легітимації |