лобуряка
ЛОБУРЯКА, и, ч., зневажл. Збільш. до лобур. - Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Сиволап скоса глянув на Савку. Здоровенний лобуряка, з розхристаними грудьми і чуприною на правому оці (Ткач, Плем'я.., 1961, 57); Закрутився фашист клятий - Нікуди тікати, Закрутився окаянний, Бісів лобуряка (Укр. думи.., 1955, 498); - А ви, лобуряки, оце так лекції вчите? - почав суворо гримати на школярів о. Лука (Вас., І, 1959, 122); * У порівн. Пріська.. гляне на Хіврю, як та грає зеленими очима, на Грицька, що спідлоба, мов лобуряка, світить своїми - і знову похилиться... (Мирний, III, 1954, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лобуряка | лобуряки |
Родовий | лобуряки | лобуряк |
Давальний | лобуряці | лобурякам |
Знахідний | лобуряку | лобуряк |
Орудний | лобурякою | лобуряками |
Місцевий | на/у лобуряці | на/у лобуряках |
Кличний | лобуряко | лобуряки |