ліценціат
ЛІЦЕНЦІАТ, -а, ч. 1. У середньовічних університетах – викладач, який одержав право читати лекції, але ще не захистив докторську дисертацію. 2. Перший учений ступінь у ряді країн Західної Європи і Латинської Америки, що дається на 3 – 4-му році навчання у вищому навчальному закладі з правом заміщати посаду викладача середнього навчального закладу; розрізняють ліценціати літератури, наук і педагогіки; ступінь ліценціата присвоюється особам, що здали на 3–4-му роках навчання у вищому навчальному закладі 3 – 4 екзамени з дисциплін, що визначають профіль наукової спеціальності; вона надає право викладати в ліцеї (як правило, у провінції) і здавати іспити на одержання сертифіката, що дозволяє заміщати посаду викладача середнього навчального закладу, у тому числі будь-якого ліцею.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ліценціат | ліценціати |
Родовий | ліценціата | ліценціатів |
Давальний | ліценціатові, ліценціату | ліценціатам |
Знахідний | ліценціат, ліценціата | ліценціати, ліценціатів |
Орудний | ліценціатом | ліценціатами |
Місцевий | на/у ліценціаті | на/у ліценціатах |
Кличний | ліценціате | ліценціати |