мазило
МАЗИЛО, а, с. 1. розм. Те саме, що мастило 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60).
2. діал . Квач (у 1 знач.). І мазниця, і мазило уже мені надостило (Чуб., V, 1874, 1061); Василько наготовив клейстеру, мазило і заховав усе в дуплі бука (Турч., Зорі.., 1950, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мазило | мазила |
Родовий | мазила | мазил |
Давальний | мазилу | мазилам |
Знахідний | мазило | мазила |
Орудний | мазилом | мазилами |
Місцевий | на/у мазилі | на/у мазилах |
Кличний | мазило | мазила |