маралівник
МАРАЛІВНИК, а, ч. Той, хто займається маралівництвом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маралівник | маралівники |
Родовий | маралівника | маралівників |
Давальний | маралівникові, маралівнику | маралівникам |
Знахідний | маралівник, маралівника | маралівники, маралівників |
Орудний | маралівником | маралівниками |
Місцевий | на/у маралівнику | на/у маралівниках |
Кличний | маралівнику | маралівники |