милозвучність
МИЛОЗВУЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. милозвучний. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Фр., IV, 1950, 134); Чистота голосоведення, правдивість [відповідність] між текстом церковної пісні та її музикою, загальна милозвучність - от характерні прикмети творів Бортнянського (Іст. укр. музики, 1922, 146); Поезія - це краса і своєрідна музика, вона граціозна і не любить порушень милозвучності (Вітч., 4, 1964, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | милозвучність | милозвучності |
Родовий | милозвучності, милозвучности | милозвучностей |
Давальний | милозвучності | милозвучностям |
Знахідний | милозвучність | милозвучності |
Орудний | милозвучністю | милозвучностями |
Місцевий | на/у милозвучності | на/у милозвучностях |
Кличний | милозвучносте | милозвучності |