мислити
МИСЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. неперех. Міркувати, зіставляючи явища об'єктивної дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб., І, 1959, 206); Нові люди мислять по-новому, мислять державними масштабами (Рильський, III, 1956, 47); Художник мислить образами, він показує істину (Талант.., 1958, 50).
2. неперех., розм. Те саме, що думати 2. - Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив!.. (Коцюб., І, 1955, 114); - Про що, скажи, ти мислиш, воєводо? - Озвався князь (Бажан, Роки, 1957, 228); // з інфін. Мати намір, збиратися робити що-небудь. Ніхто й не мислив спати; про вечерю теж не було гадки (Коцюб., І, 1955, 123); - Кажуть про нас, дорогі мому серцю брати, що ви невдячні і неретельні: взяти гроші знаєте, а віддати і не мислите (Мак., Вибр., 1956, 229).
3. перех. Уявляти собі кого-, що-небудь. Салтиков мислив соціальний роман, як роман народний не лише в розумінні зображення народного життя, а й в розумінні аспекту зображення, ідеалів письменника (Рад. літ-во, 8, 1965, 53); Маяковський казав, що не мислить себе поза партією, хоч і не носить партійного квитка (Рильський, III, 1956, 373); - Ну, скажіть нам, діду Харитоне Кононовичу, як ви собі мислите комуну? (Ю. Янов., II, 1954, 160).
@ Мислити добро (добра) кому - бажати щось добре кому-небудь; прагнути зробити щось добре комусь. [Степан Демидович:] Люди тямущі радять мені писати, а ти, хоч і дочка мені, не мислиш батькові добра (Сам., II, 1958, 134); - Думаєш, добра тобі мислять отакі типи? (Гончар, III, 1959, 301); Мислити зло (лихо) кому - бажати кому-небудь щось недобре; намагатися шкодити комусь; Не мислити зла (лиха) кому - не бажати чогось недоброго кому-небудь, не прагнути шкодити комусь. Свій своєму лиха не мислить (Номис, 1864, № 9443); - Ви знаєте, що ми близькі сусіди, що я вам не ворог, зла не мислю ні вам, ні вашим дітям (Н.-Лев., І, 1956, 134).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мислю | мислимо |
2 особа | мислиш | мислите |
3 особа | мислить | мислять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мислитиму | мислитимемо |
2 особа | мислитимеш | мислитимете |
3 особа | мислитиме | мислитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мислив | мислили |
Жіночий рід | мислила | |
Середній рід | мислило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мислімо | |
2 особа | мисли | мисліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мислячи | |
Минулий час | мисливши |
мисль
МИСЛЬ, і, ж . 1. Те саме, що думка 2. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? Де мислі слід - художньо-творчі томи? (Граб., І, 1959, 155); Образи купчилися в його мислях, як мультиплікат кінокартини (Досв., Вибр., 1959, 353); Рости, живи - і знай, що людська мисль, Що людська творчість - це найбільша мука, Найбільша радість на планеті! (Рильський, II, 1960, 103); // Здатність мислити. Сімдесят п'ять... А яка ж гостра і незглибима мисль! Тож сьогодні, як і 55 років тому, .. лунають срібними передзвонами рядки Павла Тичини: "Молодий я, молодий, повний сили і одваги" (Знання.., 1, 1966, 1).
@ В мислі; У мислях; На мислі - в думках. Ой, скажи, ой, скажи, серце, дівчино, А що в тебе на мислі (Укр.. лір. пісні, 1958, 175); Не було дівчатам вгаву: Чайченко - як на мислі, як на язиці; далі вже так стало, що тільки й мови, що про його (Вовчок, І, 1955, 189); В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати (Л. Укр., І, 1951, 97); Давид задумався. Може, в мислі стала перед ним постать дівчини з великими темними й сумними очима (Головко, II, 1957, 136); Літати (летіти, блукати) мислю - думати, мріяти про що-небудь. В сій думці смутно походжая І мислю бог зна де літая, Під носом бачить [Еней] коровод (Котл., І, 1952, 253); Бачив птиці політ у весняній, розгонистій хмарі, З нею мислю летів, з нею жив, наче з другом у парі (Мал., Звенигора, 1959, 248); Мати на мислі (в мислі) - думати про кого-, що-небудь. Дуже се мало, що я роблю, і я думаю, що навряд чи я скінчу коли хоч половину того, що маю на мислі (Л. Укр., V, 1956, 63).
2. Те саме, що думка 1. Да вже пан Хмельницький добрі мислі собі мав (Думи.., 1941, 103); Олдріджеве лице й руки допомагали йому - майже без слів викладати потрібну мисль (Ільч., Серце жде, 1939, 306); Найбільшою радістю для мене було усвідомлення того, що моя мисль знаходить відгук, є стимулом до роботи самостійної думки моїх молодших товаришів-учнів (Від давнини.., І, 1960, 18).
3. Те, чим заповнена свідомість; думка (у 3 знач.). Усе вона шиє та вишиває, усе за ділом, усе тож в якихсь мислях... (Вовчок, І, 1955, 194); Розійдіться, журні мислі; Не туманьте мого чола! (Граб., І, 1959, 378); О тиха пристане робочого стола, Де ще на якорах дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими, Струмують образи, як понадводна мла! (Рильський, II, 1960, 18).
4. тільки одн. Система переконань, поглядів, уявлень; світогляд. Нам треба творити мистецтво, що несло б у собі високу, передову мисль (Довж., III, 1960, 8); Вони [Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов] ніби знаменують сходи, якими йшла вперед і вгору революційно-демократична мисль Росії (Рильський, III, 1956, 10); Для того, хто хотів би обізнатися з рівнем перекладацької мислі і з станом перекладацької справи на Україні, досить було б прослухати нараду перекладачів (Кундзич, Діези.., 1956, 52); До вершин передової мислі свого часу Шевченко піднісся, підтримуваний і підбадьорюваний передовими російськими людьми (Рад. Укр., 5.І 1954, 2).
@ До мислі бути (припадати, припасти, підходити, підійти і т. ін. ) - подобатися, бути бажаним, приємним для когось. Було б не сватати, коли не до мислі (Чуб., V, 1874, 620); [Тетяна:] Помічаю я, що ти йому неабияк до мислі припала (Кроп., IV, 1959, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мисль | мислі |
Родовий | мислі | мислей |
Давальний | мислі | мислям |
Знахідний | мисль | мислі |
Орудний | мислю | мислями |
Місцевий | на/у мислі | на/у мислях |
Кличний | мисле | мислі |