море
МОРЕ, я, с . 1. Частина океану - великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори - Все покину (Шевч., І, 1951, 354); Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Л. Укр., І, 1951, 268); Та ось і наша шаланда, її хазяїн уже давно виїхав у море й наловив скумбрії (Ю. Янов., II, 1958, 49); * У порівн. Назустріч котились широкі, як море, степи (Гончар, III, 1959, 173); // Дуже велике озеро з такою водою. Аральське море; Каспійське море;// у знач. присл. морем. По морю. В Канеї ми були лиш кілька годин. А тепер великий переїзд в 48 годин морем (Коцюб., III, 1956, 352).
@ Житейське море див. житейський; З-за моря - здалека, з далеких країн. - Се ми таке для любезних [люб'язних] сватів з-за моря придбали, - каже Наум (Кв.-Осн., II, 1956, 73); Крапля в морі див. крапля; Море по коліна див. коліно; Чекати (ждати) коло (з) моря погоди - даремно на щось розраховувати, надіятися. - Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. - Жди з моря погоди, - відрізала вона коротко (Коцюба, Нові береги, 1959, 311).
2. Дуже велике штучне водоймище. Каховське море; Київське море.
3. чого, перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина. Мов кораблі, комбайни пропливають По морю неозорому пшениці (Рильський, III, 1961,108); І враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54).
4. чого, перен. Велика кількість чогось. Ярмарок шумів і гув, як буйна зелена діброва. Море сміху, море гомону-гумору (Вас., II, 1959, 190); Тепер внизу, перед очима Столярева, було море облич, піднятих до нього вгору (Смолич, V, 1959, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | море | моря |
Родовий | моря | морів |
Давальний | морю | морям |
Знахідний | море | моря |
Орудний | морем | морями |
Місцевий | на/у морі | на/у морях |
Кличний | море | моря |
§ 38. Велика літера у власних назвах (п. 8): море
§ 44. Поділ на відміни (II, б): море
§ 45. Поділ на групи (II, п. 2): море
§ 48. ІІ відміна. Однина. Родовий відмінок (п. 1): моря
§ 50. ІІ відміна. Однина. Знахідний відмінок (п. 2): море
§ 51. ІІ відміна. Однина. Орудний відмінок (п. 1): море, морем
§ 54. ІІ відміна. Множина. Називний відмінок (п. 3): моря
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 1): морі, морів
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 2): морі, морів
§ 56. ІІ відміна. Множина. Давальний відмінок: моря, морям
§ 57. ІІ відміна. Множина. Знахідний відмінок (п. 2): моря
§ 60. ІІ відміна. Множина. Кличний відмінок: моря
§ 114. Правопис складних і складених географічних назв (п. 2, а, прим.): море
морити
МОРИТИ, морю, мориш, недок., перех. 1. рідко. Те саме, що труїти. Морити мух.
2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом... І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); - Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять (Мирний, III, 1954, 164); - Череду корів мають [дуки], а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71).
@ Морить (морило) на сон; Сон морить (морив) кого - хтось хоче (хотів) спати. Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (Мак., Вибр., 1954, 197); - Як прийду сюди, так зараз сон і морить, і розбирає. А тітка свариться, що я сплю отут [у садку]... (Коцюб., І, 1955, 461).
3. розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. Генерал давай їх [селян] утішати,.. що він їх не буде насильною роботою морити (Мирний, І, 1949, 191); - А тільки не думай собі, щоб я тобі дав коні морити (Л. Укр., III, 1952, 554).
4. спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фа-нерування меблів теж дубову фанеру, але її.. морять (Роб. газ., 29.IX 1965, 2); Морити дуб.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морю | моримо |
2 особа | мориш | морите |
3 особа | морить | морять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | моритиму | моритимемо |
2 особа | моритимеш | моритимете |
3 особа | моритиме | моритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | морив | морили |
Жіночий рід | морила | |
Середній рід | морило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морімо | |
2 особа | мори | моріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | морячи | |
Минулий час | моривши |