мута
МУТА, -и, ж. 1. міф. Італьська німфа, яку боги покарали німотою за надмірну балакучість. 2. В Китаї – окремо розташована пагода, яка відмічала священне для буддистів місце або відігравала роль меморіальної пам'ятки. 3. Тимчасовий шлюб у мусульман-шиїтів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Мута | Мути |
Родовий | Мути | Мут |
Давальний | Муті | Мутам |
Знахідний | Муту | Мут |
Орудний | Мутою | Мутами |
Місцевий | на/у Муті | на/у Мутах |
Кличний | Муто | Мути |
мутити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мучу | мутимо |
2 особа | мутиш | мутите |
3 особа | мутить | мутять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мутитиму | мутитимемо |
2 особа | мутитимеш | мутитимете |
3 особа | мутитиме | мутитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мутив | мутили |
Жіночий рід | мутила | |
Середній рід | мутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мутімо | |
2 особа | мути | мутіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мутячи | |
Минулий час | мутивши |