міновий
МІНОВИЙ, а, е. Стос. до міни (див. міна3). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (Нариси стар. іст. УРСР, 1947, 142); В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | міновий | мінова | мінове | мінові |
Родовий | мінового | мінової | мінового | мінових |
Давальний | міновому | міновій | міновому | міновим |
Знахідний | міновий, мінового | мінову | мінове | мінові, мінових |
Орудний | міновим | міновою | міновим | міновими |
Місцевий | на/у міновому, міновім | на/у міновій | на/у міновому, міновім | на/у мінових |
мін
МІН, -а, ч. У єгипетській релігії – бог родючості і покровитель мандрівних караванів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Мін | |
Родовий | Міна | |
Давальний | Мінові, Міну | |
Знахідний | Міна | |
Орудний | Міном | |
Місцевий | на/у Міні, Мінові | |
Кличний | Міне |