НАВЕРХА, присл., діал. Наверху, зверху. - Пізнаєш, де ми? Пізнаю, - кажу. - Ми вже наверха, не в ямі (Фр., І, 1955, 123); Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (Коцюб., І, 1955, 319); Куди оберни, то все діра наверха (Номис, 1864, № 11141).