навидатися
НАВИДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм., рідко. 1. Побачити багато чого-небудь. Попросив [Демко] посідати.. та послухати, що скаже син його, що навидався світу і від людей наслухався усього розумного (Кв.-Осн., II, 1956, 485); Багато світа сходив Михайло Подолян і багато чого в тих мандрах навидався (Жур., Вечір.., 1958, 330).
2. Подивитися багато, досхочу. З ким люблюся - не наговорюся. З ким кохаюсь - не накидаюсь (Чуб., V, 1874, 150).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидаюся | навидаємося |
2 особа | навидаєшся | навидаєтеся |
3 особа | навидається | навидаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навидався | навидалися |
Жіночий рід | навидалася | |
Середній рід | навидалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидаймося | |
2 особа | навидайся | навидайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навидавшись |