нагрубіянити
НАГРУБІЯНИТИ, ню, ниш, док. Те саме, що нагрубити. - Як ходили ви з візитом до попечительки - нічого такого не траплялось тоді?.. Не нагрубіянили ви їй?.. (Вас., І, 1959, 138); Цей чоловік, якому вона, зустрівшись перший раз, стільки нагрубіянила, став їй найдорожчим на світі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 190).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагрубіяню | нагрубіянимо |
2 особа | нагрубіяниш | нагрубіяните |
3 особа | нагрубіянить | нагрубіянять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагрубіянив | нагрубіянили |
Жіночий рід | нагрубіянила | |
Середній рід | нагрубіянило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагрубіяньмо | |
2 особа | нагрубіянь | нагрубіяньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагрубіянивши |