надсильний
НАДСИЛЬНИЙ, а, е. Який перевищує сили, можливості кого-, чого-небудь. Він і справді був дуже втомлений; ноги під ним тряслися від довгого і надсильного ходу (Фр., V, 1951, 306); Тільки Любов Прохорівна зрозуміла надсильну борню волі цього мужчини і полегшено зітхнула (Ле, Міжгір'я, 1953, 120); // Дуже важкий, непосильний. В антагоністичному суспільстві долею експлуатованої більшості є надсильна підневільна праця, яка спотворює людину (Ком. Укр., 11, 1960, 80); Надія на якусь мить засмикалась на гарбі з надсильним для неї снопом (Логв., Літа.., 1960, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надсильний | надсильна | надсильне | надсильні |
Родовий | надсильного | надсильної | надсильного | надсильних |
Давальний | надсильному | надсильній | надсильному | надсильним |
Знахідний | надсильний, надсильного | надсильну | надсильне | надсильні, надсильних |
Орудний | надсильним | надсильною | надсильним | надсильними |
Місцевий | на/у надсильному, надсильнім | на/у надсильній | на/у надсильному, надсильнім | на/у надсильних |