накликувати
НАКЛИКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Накрикувати, покрикувати. А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: "Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!.." (Коб., II, 1956, 15); Бурмотів [Прокіпчук] щось крізь сон, як би накликував на коні (Ірчан, II, 1958, 89).
2. Закликати. Священик накликував народ до тверезості та просвітної праці... (У. Кравч., Вибр., 1958, 382).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накликую | накликуємо |
2 особа | накликуєш | накликуєте |
3 особа | накликує | накликують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накликуватиму | накликуватимемо |
2 особа | накликуватимеш | накликуватимете |
3 особа | накликуватиме | накликуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накликував | накликували |
Жіночий рід | накликувала | |
Середній рід | накликувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накликуймо | |
2 особа | накликуй | накликуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | накликуючи | |
Минулий час | накликувавши |